Багато хто знає, що ніколи не варто зберігати разом вироби із золота та срібла, так як і ті та інші швидко зіпсуються або потемніють. Перли потрібно берегти від попадання духів, що згубно впливають на перламутр і роблять його матовим, а в скриньку з опалами завжди потрібно класти шматочок змоченої тканини, волога який запобігає передчасному висиханню та знебарвленню дорогоцінного каменю.
При цьому лише мала частина власників золотих прикрас знають, як правильно поводитися з радянським золотом та зберігають його окремо від сучасного.
Їм відомо, чим відрізняються аксесуари тих часів, і які «добавки» підмішували тоді в золото для отримання певного кольору або міцності металу.
Ювелірне золото це сплав з декількох металів, таких як мідь, срібло, родій або навіть цинк. І якщо чисте золото при контакті з іншим золотом ніяк не реагує, то метали, що входять до лігатури ювелірного сплаву, цілком можуть виявляти певні негативні наслідки. Прикраси з такої сировини можуть темніти, залишати сині сліди на шкірі або викликати алергію.
Великий вміст цинку або міді у золотому сплаві може викликати алергію.
У сучасних прикрасах види металів, а також їх відсоткове співвідношення підбираються в спеціальних лабораторіях таким чином, щоб золото було максимально безпечним і якомога довго зберігало свій вигляд. У СРСР, склад лігатури створювався за іншою ознакою і в окремих випадках отримав величезний ряд критичних недоліків.
Йдеться про червоне, золоте. Власники таких прикрас стикаються з масою проблем, перша з яких це швидке потемніння металу, а друга – поява характерних темних слідів на шкірі після тривалого носіння кілець або інших виробів.
Причиною таких проявів є великий вміст міді в червоному радянському золоті. Цей кольоровий метал вкрай сприйнятливий до вологи і схильний до швидкого окиснення. А якщо врахувати, що в радянському золоті 583 проби його більше 33%, то й чекати на прояви недоліків міді довго не доводиться. Золото швидко темніє і покривається характерними зеленими плямами. У виробах з низькою пробою міді ще більше і прикраси стають ще вибагливішими до умов утримання.
Приклад радянського кільця з великим вмістом міді у сплаві 375 проби. Приклад радянського кільця з великим вмістом міді у сплаві 375 проби.
Так, наприклад, червоне золото 375 проби краще зберігати окремо від сучасних золотих аксесуарів. Міді в ньому стільки, що продукти її окислення можуть легко потрапити на інші вироби та забруднити їх. Крім того, такі прикраси не люблять вологу, а отже, зберігати їх разом з опалами теж не варто.
Окислюється мідь і за тривалому контакту з киснем і агресивними кислотами, що у повітрі. Тому якщо класти прикраси на тривале зберігання, краще помістити їх в готельний пакетик з зип-застібкою.